Korean War overview | The 20th century | World history | Khan Academy

Korean War overview | The 20th century | World history | Khan Academy

SUBTITLE'S INFO:

Language: Ukrainian

Type: Human

Number of phrases: 173

Number of words: 2100

Number of symbols: 12016

DOWNLOAD SUBTITLES:

DOWNLOAD AUDIO AND VIDEO:

SUBTITLES:

Subtitles prepared by human
00:00
Перед тим як ми перейдемо до безпосереднього розгляду конфлікту Корейської війни, спробуємо отримати уявлення про історичне середовище цієї війни. Якщо ми повернемось у кінець 1800-х - початок 1900-х рр., то Корейський півострів, де зараз розташовані Північна та Південна Корея, був окупований військами Японії. У 1910 р. відбулось його формальне приєднання до Японської імперії. Отже, Японія уособолює колоніальну, імперіалістичну силу в даному випадку. Свою владу на Корейському півострові Японія зберегала аж до кінця Другої світової війни. Варто зазначати, а можливо варто зробити ще декілька відео, що для корейського населення японська окупація була неприємним явищем, адже багатьма шляхами відбувалось поневолення корейців: їх змушували працювати, займатись проституцією, намагались викорінити корейську мову та культуру. Приємною таку окупацію аж ніяк не назвеш.
01:01
Японці були жорстокими імперіалістами. Перенесемось у 1945 р., як нам відомо, Японія програла Другу світову війну. Найголовнішими переможцями антигітлерівської коаліції, які знаходяться у цій частині світу, є США і Радянський Союз. Отже, у 1945 р. Радянський Союз наступає зверху, а Сполучені Штати - знизу. Вони окупують Японію. Отже, це США. Слід сказати, що на цей момент Другої світової війни, хоча це і початок холодної війни, Сполучені Штати і Радянський Союз - союзники. США кажуть Радянському Союзу: "Слухайте, а чому б нам не зупинитись на 38-й паралелі?". Насправді, США не сподівались, що Радянський Союз зупиниться тут, але сталось саме це. Радянський Союз зупинився, не дивлячись на те, що США прийшли туди пізніше і не могли стати на заваді просування на південь. Небажання Радянського Союзу порушувати
02:05
договір пояснюється прагненням стати стороною, якій будуть довіряти під час переговорів у Європі, що дасть їм змогу, можливо, більше закріпитись у Європі, що було дуже важливо для Радянського Союзу. Після Другої світової війни територія півночі, де зараз знаходиться сучасна Північна Корея, підпадає під вплив Радянського Союзу. Все, що знаходиться нижче 38-ї паралелі підпадає під вплив Сполучених Штатів. Радянський Союз висуває на пост керівника Північної Кореї або тої частини Кореї, яка розташована на північ від 38-ї паралелі, ось цього джентльмена, Кім Ір Сена. На той момент, 38-я паралель вважалась лише точкою, де Радянський Союз і США мали зупинитись, так би мовити, зустрітись. Ніхто не думав ділити країну, але, як нам відомо, в майбутньому так і сталось. Отже, Радянський Союз висуває Кім Ір Сена, який встановлює комуністичну диктатуру. Він є батьком діючого президента Північної Кореї - Кім Чен Ина. Отже, він керує на півночі.
03:05
Перенесемось у 1948 р. На півдні роблять спробу провести вибори, результати яких фальсифікують. До влади приходить ось цей джентльмен - Лі Синман. Можливо він створює враження хорошої і приємної людини, але насправді він був жорстоким і вважався сильною і владною особистістю. Це одна із ситуацій, в якій жодного з керівників не можна назвати хорошою людиною, адже кожен з них робив огидні речі по відношенню один до одного, до солдатів і до невинного цивільного населення. Найпривабливішою рисою Лі Синмана в очах американців було те, що він не був комуністом. Отже, вимальовується наступна картина - над 38-ю паралеллю маємо комуністичну північ, також маємо некомуністичний південь, яким керує Лі Синман за підтримкою США. Відбувається також те, що Радянський Союз допомогає Північній Кореї наростити військову міць. Сполучені Штати, в свою чергу, не виявляють ініціативи у сприянні розвитку військового сектору Південної Кореї.
04:08
Отже, виникає дисбаланс збройних сил півночі та півдня. Кім Ір Сен бажає об'єднати Корею під своїм комуністичним началом, в той час, як Лі Синман хотів об'днати Корею під своїм авторитарним началом. Обидва стягують війська до кордону, там весь час відбуваються сутички. Якщо звернутися до контексту, то ви, мабуть, запитаєте мене: "Корея знаходиться поруч із Китаєм, а що відбувалось там?" У 1949. у Китаї до влади приходять комуністи, цьому передувала громадянська війна між комуністами на чолі з Мао Цзедуном та націоналістами, яких очолював Чан Кайші. Перемога дістається Мао Цзедуну, який прагне підтримати комуністів у Північній Кореї, особливо тому що деякі з них допомагали китайським комуністам під час громадянської війни. Цей фактор грає важливу роль.
05:12
Мао Цзедун зацікавлений у поширенні комунізму. Він невдоволений присутністю американців у Південній Кореї. Він відчуває щось на кшталт вірності до комуністів Північної Кореї. Тепер перенесемось у 25 червня 1950 р. Північна Корея на той момент не називалась Північною, адже обидві сторони вважали себе Кореєю, уряди обох Корей ніби змагались. Армія півночі диспропорційно сильніша за армію півдня. І починається вторгнення. У цьому вбачають шанс об'днати півострів. Їм вдається, так би мовити, пронестись по Корейському півострову. Одразу після цього ООН негайно розпочинає надавати морську та повітряну допомогу Південній Кореї. Радянський Союз не в змозі накласти вето на таке рішення, адже він бойкотує Раду Безпеки. Але дисбаланс настільки великий,
06:14
що армії Північної Кореї вдається просунутись далі. Через декілька днів, а точніше 1-го липня, США вирішують задіяти свої сухопутні війська. Адже в Японії, яка знаходиться поруч, розташовувались сухопутні війська зі значним потенціалом. Щоб дати вам загальне уявлення, ось Корейський півострів, а ось Японія. Я знаю, що міг би знайти і побільшу картинку. Отже, війська Америки, які вони могли задіяти, знаходились в Японії. Америка вступає у великомасштабну боротьбу, але навіть це не змогло зупинити армію Північної Кореї. Їй вдається окупувати весь Корейський півострів, за вийнятком маленької частини на північному сході. Так далеко вони заходять. Тут знаходиться місто Пусан. А це називається Пусанським периметром, де об'єднаним військам США та Кореї вдається зупинити Північну Корею. На декілька місяців ситуація заходить
07:14
у глухий кут. За цей час США і ООН, але головним чином США, вдається зібрати значні військові сили у пусанському периметрі. У цей момент командування переходить до Дугласа Макартура, генерала Дугласа Макартура, який є досить цікавою особистістю. До цього часу він тримав Японію в залізному кулаці. Він є надзвичайно популярним героєм війни в Америці. Макартур трохи виходить з-під контролю діючого президента, Трумана, особливо під час Корейської війни. Ми побачимо, що Макартур справді вийде за рамки у ході цієї війни. Отже, американці та війська Південної Кореї були розташовані всередині Пусанського периметру. Складалось враження, що Північна Корея була дуже близько до перемоги, але у США була змога зібрати армію. Насправді ж Корейська війна тільки розпочалась,
08:16
при цьому перетворюючись на гру в Ризик. Я не знаю чи ви коли-небудь грали в цю гру, але коли настає чиясь черга, він може нанести удар ворогу і просунутись вперед, потім ворог має змогу нанести зустрічний удар і повернути відібрані території. Ми побачимо, що надалі Корейська війна велася методом постійного пересування туди і назад військ комуністів з півночі, яких підтримував Китай (хоча офіційно китайці не заявляли про свою участь у війні), і американських військ на півдні. Вже з самого початку Макартур подає дуже розумну ідею і каже: "Слухайте, замість того, щоб намагатись пробитись через корейські війська, які знаходяться тут, через всі ці корейські війська, які розташовані тут, чому нам просто не обійти їх? Чому б нам не скористатись флотом, щоб здійснити десантну висадку армії у Інчхоні". Ситуація все ще знаходиться у глухому куті, але 15.09 Сполучені Штати здійснюють десантну висадку і стягують туди війська з інших місць. Вони здійснюють десантну висадку у Інчхоні, який знаходиться поблизу Сеула. Отже, вони висаджуються у Інчхоні, який розташований приблизно тут. Я вказав не дуже точно. Цікавим є те, що у кожній
09:19
битві, всі ці корейські війська мали канали поставок. Отже, вони мали продовольство, запаси і нові війська, які поступали звідси, чим далі заходиш на територію противника, тим більш розпорошеними стають війська. Стратегія полягає в тому, що замість того, щоб намагатись пробитись, чому б нам не обійти їх і спробувати висадити чималі війська тут, щоб негайно обірвати канали поставок Північної Кореї. Саме так американці і зробили, їх план виявився успішним. Макартура вважають генієм, йому вдається повторно зайняти Сеул, а також захопити столицю Північної Кореї - Пхеньян, американці продовжують просуватись на північ. Почалось все з того, що солдатам Пн. Кореї вдалось просунутись на південь, і раптом військам США та Пд. Кореї вдається просунутись на північ. Вони дуже задоволені таким станом речей. Увесь цей час Труман намагається утримати Макартура під контролем, адже той дуже схвильований і занадто впевнений. На його думку, Різдво солдати відсвяткують вдома. Він не враховує серйозних намірів Китаю у підтримці Північної Кореї. Складається
10:24
навіть враження, що він прагне втягнути Китай у боротьбу, щоб, можливо, знищити комунізм і в Китаї. Він ніби поставив перед собою мету знищити комунізм у всій Азії. Труман каже: "Обмеж війну, не перетинай річку Ялуцзян і будь обережним. Не починай атакувати китайців, бо це їх лише розлютить, цим ти змусиш їх вступити у війну". Макартур не сприймає це серйозно. Він каже: "Послухайте, я буду змушений розпочати бомбардування за межами річки Ялуцзян, щоб китайці не змогли надати допомогу Північній Кореї у вигляді військ та запасів". Він впевнено просувається вперед у напрямі до річки Ялуцзян. В цей час китайцям, яких очолює Мао Цзедун, вдається привести свої війська. Вони роблять це секретно пересуваються вночі і дотримуються суворих правил, наприклад, якщо над ними пролітав розвідувальний ворожий літак, всі китайські солдати мусили завмерти. Якщо цього не зробити, у інших є право вистрілити в них. І всі завмирають, бо не хочуть, щоб їх
11:26
помітили зверху. Отже, на другий берег річки Ялуцзян секретно стягувались війська. Весь цей час Макартур самовпевнено вірить у те, що тримає ситуацію в руках. Наприкінці жовтня американці думають, що скоро виграють Корейську війну, і раптом китайці переходять через річку Ялуцзян. Американці й гадки не мали про китайські війська. І тепер все нагадує гру Ризик - на іншому березі знаходяться війська Китаю, які зненацька захоплюють американців і декілька разів розпочинають бій. Американці не були впевнені про серйозніть намірів Китаю і продовжують відбиватись, але потім стає зрозуміло, що справа серйозна. Врешті-решт, китайцям вдається відтіснити війська США та Пд.Кореї і зайняти Сеул. Але знову ж таки, як і в грі Ризик, військам США, Пд.Кореї та ООН, загалом, (хоча війська ООН головним чином складаються з американців) вдається перегрупуватись,
12:29
і в березні знову зайняти Сеул, загалом місто переходило з рук в руки 4 рази. Тоді Макартур дуже самовпевнено каже китайцям: "Ви програли". Він навіть намагається отримати дозвіл на застосування ядерної зброї проти китайців. До певної міри, він навіть не бачить потреби у отриманні дозволу Трумана, щоб зупинитись. Складається враження, що він бажає відтіснити китайців ще далі, не дивлячись на те, що у першій битві вони його здивували. Зрештою Труману це набридло, адже Макартур поводить себе так ніби він тут головний і може скористатись ядерною зброєю, не зважаючи при цьому на думку інших. Зрештою, Труман звільняє Макартура у квітні 1951 р. Ситуація біля 38-ї паралелі заходить у глухий кут. Отже, глухий кут за цим кордоном, ось тут. Обидві сторони вважають, що кінець війни неминучий. "Добре, ми знову там, де все почалось. Ми обоє маємо зупинитись тут".
13:30
Але переговори, на жаль, тривали більше 2-х років, де ніяк не могли вирішити, що робити з військовополоненими та тому подібне. На це пішло 2 роки, але 27 липня 1953 між обома сторони була нарешті підписана угода про припинення воєнних дій. Хочу одразу пояснити - угода про припинення воєнних дій - це не те саме, що мирний договір. У ній не йдеться про узгодження кордону між двома новими країнами і мир між ними. Ні, лише припинення воєнних дій. Це не кінець війни. Отже, теоретично, Пн. та Пд. Корея досі знаходяться у стані війни. Я знімаю це відео у 2011, і на сьогоднішній день вони досі у стані війни. Можливо, через декілька років у майбутньому ситуація зміниться. Але зараз вони офіційно знаходяться у стані війни, хоча дотримуються угоди про припинення воєнних дій. Вони погодились призупинити боротьбу. Отже, відбувається надзвичайно кривава боротьба, під час якої кожна зі сторін виявляє неабияку жорстокість. Коли війська Пн.Кореї вперше увійшли у Пд.Корею,
14:34
Лі Синман заздалегідь взяв під арешт осіб, яких підозрював у прихильності до комунізму. Я кажу "осіб", але інколи це були цілі сім'ї. А коли він відступав, то дав дозвіл вбити величезну кількість людей, яких лише підозрював у прихильності до комунізму. Це були не лише військові, але й жінки, діти, цілі сім'ї. Він винний в цьому. Кім Ір Сен також винний. Коли солдати Пн.Кореї увійшли у Сеул, що у Пд.Кореї, то скоїли багато жахливих речей, вбивали цивільне населення, інтелігенцію. З якої сторони не дивитись, війна була жахливою. Корея невеличка країна. Але щоб отримати уявлення про те, що сталось, треба подивитись на кількість жертв серед цивільного населення - за разними даними від 1,5 до 3 мільйонів жертв. Багато дослідників сходяться на цифрі у 2 мільйони. Це є показником того, наскільки жахливою була та війна. Навіть неможливо підрахувати, скільки людей загинуло, тому що невідомо, що там відбувалось. 2 мільйони людей загинуло
15:37
у не такій вже великій країні. Померло приблизно 40,000 американських солдатів. Залежно від даних, Китай втратив приблизно 400,000 солдатів. Цифри охоплюють всю територію. Пн.Корея втратила приблизно стільки ж. Пд. Корея втратила кілька сотень тисяч людей. Отже, відбулась надзвичайно кривава війна. А її підсумок не дуже відрізнявся від того, з чого все почалось.

DOWNLOAD SUBTITLES: