Are athletes really getting faster, better, stronger? | David Epstein

Are athletes really getting faster, better, stronger? | David Epstein

SUBTITLE'S INFO:

Language: Ukrainian

Type: Human

Number of phrases: 401

Number of words: 2114

Number of symbols: 11421

DOWNLOAD SUBTITLES:

DOWNLOAD AUDIO AND VIDEO:

SUBTITLES:

Subtitles prepared by human
00:00
Перекладач: Володимир Прайм Утверджено: Valentyna Goch Олімпійський девіз - "Citius, Altius, Fortius". Швидше, вище, сильніше. Атлети виправдали очікування від цього девізу за короткий час. Переможець Олімпійського марафону в 2012 році пробіг його за 2 години 8 хвилин. Якби він змагався з переможцем Олімпійського марафону 1904 року, то обігнав би його приблизно на півтори години. Зараз у нас у всіх є відчуття, що ми якось стаємо кращими як людська раса, непохитно рухаючись уперед, але це не схоже на перетворення на нові види за століття. То що ж тут відбувається? Я хочу подивитися, що стоїть за цим маршем атлетичного прогресу. У 1936 році Джессі Оуенс побив світовий рекорд на стометрівці. Якби Джессі Оуенс біг минулого року стометрівку на чемпіонаті світу, коли ямайський спринтер Усейн Болт фінішував, Оуенс мав би зробити ще 14 кроків.
01:07
Для спринтера це багато. Щоб зрозуміти, скільки це, я хочу продемонструвати вам дещо, придумане спортивним експертом Росом Такером. Уявіть стадіон минулого року під час чемпіонатіу світу з бігу на 100 метрів: тисячі фанів затамували дихання в очікуванні Усейна Болта, найшвидшого спринтера в історії; фотоспалахи освітлюють дев'ять найшвидших людей світу, які готуються до старту. Уявіть собі Джессі Оуенса в цій гонці. Зараз заплющте очі на секунду й уявіть забіг. Бах! Лунає постріл. Американський спринтер виривається вперед. Усейн Болт починає наздоганяти його, обходить його, і коли бігуни фінішують, ви почуєте сигнал, коли спортсмен перетинає лінію. (Звуковий сигнал) Це і є фініш забігу. Можете розплющити очі. Перший сигнал пролунав, коли прибіг Усейн Болт. Останній - коли прибіг Джессі Оуенс. Вслухайтесь. (Звуковий сигнал) У цьому плані різниця не така й велика, чи не так? І до того ж врахуйте, що Усейн Болт
02:08
стартував із колодок на спеціально зроблене покриття, що дозволило йому рухатися максимально швидко для людини. З іншого боку, Джессі Оуенс біг по шлаку, золі зі спалених дерев, м'яка поверхня забирала значно більше енергії з його ніг під час бігу. Замість колодок, Джессі Оуенс мав садовий совок, яким треба було робити ямки в золі для старту забігу. Біомеханічні аналізи швидкості суглобів Оуенса показують, що якби він біг по тій же поверхні, що й Болт, він би не відстав на 14 кроків, він був би за крок від нього. Не останнім, Оуенс прибіг би з другим сигналом. Прислухайтеся до нього знову. (Звуковий сигнал) Ця різниця в покритті показує роль технології, і вона характерна для всієї легкої атлетики. Розглянемо триваліші змагання. У 1954 році сер Роджер Банністер став першим, хто менш, ніж за 4 хвилини пробіг милю. У наш час учні коледжу роблять це щороку.
03:08
У рідкісних випадках навіть учні старшої школи. У кінці минулого року 1314 бігунів пробігли милю менш, ніж за 4 хвилини, але, як і Джессі Оуенс, сер Роджер Банністер біг по м'якому шлаку, що забирав більше енергії з його ніг, ніж синтетичне покриття треків сьогодні. Я радився з експертами з біомеханіки, наскільки повільніший біг по шлаку, ніж по синтетичному треку, Вони зійшлися на тому, що такий біг на 1,5% відсотка повільніший. Тож якщо приміряти вплив одного з половиною відсотка до кожного, хто пробіг милю за 4 хвилини по синтетичному покриттю, ось що трапляється. Залишилося тільки 530 людей. У цьому випадку менше десяти нових осіб на десятиліття в клубі "миля за 4 хвилини" з часів сера Роджера Банністера. Нинішні 530 - це значно більше, ніж одна людина, це тому, що побільшало людей, які регулярно й розумно тренуються. Навіть у коледжі тренуються професійно, в порівнянні з сером Банністером, який тренувався по 45 хвилин, пропускаючи лекції з гінекології в медичній школі. А переможець олімпійського марафону в 1904 році
04:10
пробіг його за три з половиною години, пив отруту для щурів та бренді, поки проходив дистанцію. Він так уявляв свій допінг. (Сміх) Атлети стали винахідливішими щодо способів допінгу, і це змінило деякі види спорту, технології ж вплинули на всі види спорту, від швидкісних лиж до легшого взуття. Погляньмо на рекорд у вільному плаванні на сто метрів. Цей рекорд завжди має тенденцію падати, але він періодично показує круте падіння. Перше падіння було 1956 року, коли ввели поворот. Замість зупинки для повороту, атлети могли зробити сальто під водою і швидко почати рух у протилежному напрямку. Друге падіння - це введення жолобків по краях басейну, щоб вода могла виплескуватися, а не вирувати, що гальмувало плавців під час запливів. Фінальне падіння - це запровадження плавальних костюмів із низьким коефіцієнтом тертя. В усій історії спорту технології змінювали характер виступів. У 1972 році Едді Меркс поставив рекорд
05:12
найбільшої відстані, проїханої велосипедом за годину, - це 30 миль і 3774 фути. Рекорд покращували й покращували з удосконаленням аеродинамічності велосипедів аж до 1996 року, коли рекорд підняли до 35 миль і 1531 футів, майже на 5 миль більше, ніж проїхав Едді Меркс у 1972 році. Проте у 2000 році Міжнародне об'єднання велосипедистів постановило, що кожен, хто хоче втримати цей рекорд, має це зробити з тим самим обладнанням, яке було в Едді Меркса в 1972 році. Який рекорд сьогодні? 30 миль і 4657 футів, у цілому на 883 фути більше, ніж проїхав Едді Меркс більше сорока років тому. По суті, усі покращення цього рекорду відбувалися завдяки технологіям. Однак технології - це не єдине, що рухає атлетів уперед. Хоч ми й не еволюціонували в нові види протягом століття, генофонд у певних видах спорту
06:12
однозначно зазнав змін. У першій половині двадцятого століття інструктори та тренери мали уявлення, що середня будова тіла є найкращою для досягнень у спорті, - середня висота, середня вага, незалежно від виду спорту. І це було видно по тілах спортсменів. У 1920 році пересічний елітний стрибун у висоту й пересічний елітний метальник ядра були однакового розміру. Однак ця ідея почала відходити, коли дослідники й тренери усвідомили, що краще мати не середнє, а дуже особливе тіло, яке відповідало б спортивним запитам, виникла форма штучного відбору, розподілення тіл під певні види спорту, тіла атлетів почали більше відрізнятися між собою. Сьогодні, у порівнянні з середнім елітним стрибуном у висоту, пересічний метальник ядра на 6.35 см вищий і на 59 кілограмів важчий. І це сталося у всіх видах спорту. Справді, якщо встановити на графіку висоту й вагу, одне значення для атлетів з двадцяти видів спорту у першій половині ХХ ст, то виглядатиме це так. Є певне розсіювання,
07:13
але все групується довкола середньої будови тіла. Згодом ця ідея почала відходити, у той же час цифрові технології - спочатку радіо, згодом телебачення та Інтернет - дали мільйонам або й мільярдам людей шанс спостерігати за професійними змаганнями. Фінансові стимули, слава й популярність дали елітним спорстменам піднесення. Це зачепило верхній ешелон спортивних змагань. Це пришвидшило штучний відбір особливих тіл. І якщо побудувати той самий графік двадцяти видів спорту сьогодні, це виглядатиме так. Тіла атлетів набули значно більших відмінностей. Цей графік виглядає, як ті, що показують розширення всесвіту, з галактиками, що розлітаються в різних напрямах, тому науковці дали йому назву "Теорія великого вибуху типів тіл". У спорті, де висота є перевагою, як у баскетболі, високі атлети стають усе вищими. У 1983 році Національна баскетбольна асоціація прийняла новаторське рішення, даючи гравцям право на частку прибутку від продажу квитків і телевізійних контрактів.
08:13
Раптом кожен, хто міг би бути гравцем НБА, захотів потрапити туди, і команди почали пошуки атлетів, які здобудуть чемпіонство. Майже за ніч пропорція гравців НБА зростом хоча б 2 метри подвоїлась і досягла десяти відсотків. Наразі 1 з 10 гравців у НБА принаймні два метри ростом, хоча двометрові чоловіки дуже рідкісні в загальній популяції -- настільки, що якщо ви знаєте американця віком 20-40 років, ріст якого принаймні 2 метри, є 17% шансу, що він зараз грає в НБА. (Сміх) Тобто, на шість двометрових людей, один з них зараз у НБА. І це не єдина особливість гравців НБА. Це "Вітрувіанська людина" Леонардо да Вінчі з ідеальними пропорціями, де розмах рук відповідає зросту. Мій розмах рук такої самої довжини. Ваш приблизно такий же. У більшості гравців НБА - ні. Пересічний гравець НБА зростом два метри має розмах рук 210 см.
09:14
Гравці в НБА не тільки надвзичайно високі, вони ще й до смішного довгі. Якщо б Леонардо хотів намалювати Вітрувіанського гравця з НБА, він мав би трикутник і овал замість кола й квадрата. Там, де великі розміри - перевага, великі атлети стають більшими. У спорті, де малий розмір перевага, невеличкі атлети стають ще меншими. Середня елітна гімнастка зменшились в середньому з 1.6 метра до 1.49 метра за останні 30 років, Усе для кращого співвідношення сили-ваги для обертів у повітрі. І поки великі стають більшими і невеликі стають ще меншими, дивні стають дивнішими. Пересічна довжина передпліччя гравця у водне поле по відношенню до загальної довжини руки зросла, для потужнішого метання. Коли великі стають більшими, то невеликі меншають, а дивні стають дивнішими. У плаванні ідеальний тип тіла - це довгий торс із короткими ногами. Як корпус довгого каное для швидкості у воді. Для бігу важливе протилежне. Треба довгі ноги й короткий торс. Це й демонструють тіла атлетів сьогодні.
10:17
Тут ви бачите Майкла Фелпса, найкращого плавця в історії, який стоїть біля Гішама ель Герружа, рекордсмена з бігу на милю. Ці люди мають 17 см різниці в зрості, але завдяки типу тіла, пристосованому до їхніх видів спорту, вони носять штани однакової довжини. 17 сантиметрів різниця в зрості, проте ноги однакової довжини. У деяких випадках пошук тіл, які здатні покращити результати, призвело до включення у спортивні змагання популяцій людей, які раніше не змагалися, наприклад, кенійських бігунів на довгі дистанції. Ми вважаємо, що кенійці - видатні марафонці. Кенійці вважають, що плем'я Календжин - чудові марафонці. Це плем'я займає лише 12 відсотків від популяції Кенії, але складає більшість еліти бігунів. Так є, бо, як правило, у них зазвичай унікальна фізіологія: ноги дуже довгі, але дуже тонкі в ікрах, тому що їхні предки жили в низьких широтах, де дуже спекотний та вологий клімат; еволюційною адаптацією до нього стали
11:17
дуже довгі кінцівки, що дуже тонкі знизу задля кращого охолодження. З цієї ж причини радіатори мають довгі завитки, щоб збільшити площу поверхні маси для кращого випаровування через те, що ноги, як маятник, чим довші й тонші кінцівки, тим більше енергії вони можуть використати. Щоб побачити успіхи бігунів цього племені у перспективі, зверніть увагу, що тільки 17 американців в історії пробігли швидше, ніж за дві години й 10 хвилин на марафоні. Це миля за 4 хвилини й 58 секунд. 32 бігуни з цього племені зробили це минулого жовтня. (Сміх) Вони вихідці з популяції розміром з Атланту. Досі, навіть при зміні технологій і змінах у генофонді спортсменів не пояснюються усі відмінності в результатах атлетів. Атлети тепер мають інакший спосіб мислення. Бачили, як у фільмі хтось дістає електричний удар - і його відкидає в кінець кімнати? Там немає вибуху. Там проходить електричний імпульс, що викликав одночасне сіпання всіх м'язів, і людина перелітає через кімнату.
12:19
Вона, по суті, стрибнула. Це сила, що є в людському тілі. Зазвичай ми не можемо використати й частину її. Наш мозок ставить обмеження, не даючи використати всі ресурси тіла, бо ми могли б травмуватися, розірвати сухожилля і зв'язки. Чим більше ми дізнаємось про межі тіла, тим більше взнаємо, як їх посунути хоча б трішки, у деяких випадках переконуючи мозок, що тіло не буде в небезпеці, якщо напружиться більше. Витривалість і надвитривалість слугують чудовим прикладом. Надвитривалість вважалася шкідливою для людського здоров'я, але зараз ми розуміємо, що ми всі маємо ці риси, і вони ідеальні для надвитривалості: немає хутра на тілі, і є залози для потовиділення, які охолоджують нас, поки біжимо; тонка талія і довгі ноги, порівняно з іншими видами; велика площа суглобів для поглинання ударів. У нас вигин стопи виконує дію пружини, короткі пальці ніг для кращого відштовхування, а не для хапання гілок, а коли біжимо, можемо повертати торс і плечі, ось так, тримаючи голову прямо.
13:20
Наші предки-примати так не могли. Вони мали бігти ось так. І ми маємо великі сідничні м'язи, які тримають нас вертикально під час бігу. Ви колись бачили сідниці мавп? Вони без м'язів, бо мавпи не бігають вертикально. І коли атлети зрозуміли, що ми ідеальнІ для надвитривалості, то взяли висоти й зробили те, що здавалося неймовірним, такі атлети, як іспанський марафонець Кіліан Джорнет. Це Кіліан піднімається на Матергорн. (Сміх) У толстовці, зав'язаній на талії. Гора така крута, що бігти неможливо. Він піднімається по мотузці. Це вертикальний підйом більше, ніж на 2.4 кілометри, і Кіліан піднявся й спустився за менше, ніж три години. Дивовижно. Талановитий атлет, але без надлюдських здібностей. Оскільки він це вже зробив, інші атлети повторять, так само інші атлети наслідували сера Роджера Банністера, який пробіг милю за чотири хвилини. Зміна технологій, зміна генів, зміна способу мислення. Інновації в спорті,
14:21
нові покриття для треків або нові техніки плавання, демократизація спорту, поширення нових тіл і нових популяцій у цілому світі, спортивна винахідливість, розуміння, на що людське тіло насправді здатне, - усе це зробило атлетів сильнішими, швидшими, сміливішими і кращими, ніж коли-небудь. Дуже вам дякую. (Оплески)

DOWNLOAD SUBTITLES: